Історія виникнення школи в селі Онок

З спогадів управителя (учителя) Кубінія Юрія Івановича.

Перша школа була дерев'яною і вкрита соломою. На вигляд вона була простою селянською хатою і мала одну кімнату та сіни. Знаходилася на території теперішньої школи. Приблизно таку школу видно ще й зараз у селі Великі Ком'яти. Її продали тут одному селянину. Навчання проводилось лише в вечірній час. Найбільше уваги приділяли релігії. В 1880/1881 навчальному році до школи ходило 34 хлопчики та 8 дівчат (разом 42). З кожним роком їх ставало щораз більше.

Так у 1891/1892 навчальному році вчилося вже 96 дітей, з них 50 хлопчиків та 46 дівчат. Першим порядочним учителем був Дмитро Попович. Як півцеучитель він працював з 1858 по 1903 рік, тобто 45 років на одному місці. Мав також і помічника. Теперішня школа збудована 1888 року. Одночасно тут проживала і сім'я вчителя. Коли Дмитро Попович пішов на пенсію, навчання в школі протягом 1903–1905 років не проводилось. У 1905 році управління Мукачівської єпархії призначило мене як дефінітивного півцеучителя. У такому званні я працював до першого вересня 1922 року, після чого дістав звання державного учителя. У 1926 році я дістав наказ на постійне навчання і до цього часу тут працюю з Божою поміччю. Кожного року навчав від 80 до 120 дітей і вів їх 5-6 шкільних років. До 1907 року річної доплати діставав від держави 46 корун. Ця церковна школа стала державною з безкоштовно найманою для мене квартирою. Державною школа стала в 1914 році.

Першою вчителькою в ній була Ганна Кіш. Перед війною в Оноці були вже 2 школи, але й так вони переповнені дітьми. Населення Оноку має 1506 чоловік, з них — 1250 русинів та 256 жидів.

Статистика за 1926 рік дає нам таку картину: від 6 до 12 років 118 дітей, від 12 до 15 — 94. Разом 212 дітей, з них русинів 174, жидів 38. Отже, як видно з цієї статистики, ці дві школи не можуть вмістити всіх школоповинних дітей, а сьогодні в 2-х класах три вчителі працюють.


Естафету шкільництва продовжила вже в радянські часи ціла плеяда високоосвітчених вчителів, обдарованих педагогів. Це Потокі Єлізавета Павлівна, Зазимко Сергій Іванович, Феєр Юрій Миколайович, Феєр Христина Василівна, Реміцька-Данко Марія Василівна, Костак Антон Васильович, Костак Ганна Панасівна, Костак Василь Васильович та багато інших.

Данко Олександр Васильович, вчитель-історик.

Легенда про село Онок

Перша писемна згадка про село Онок відноситься до 1598 р. Лежить воно в мальовничих долинах між круглими пагорбками в передгір’ї лісистих Карпат.

Весною тут дуже гарно, як усі садочки зацвітуть, птахи заспівають. І здається, що найкращої пори не існує.

За переказами село дістало свою назву від того, що першим поселенцем була жінка по імені Олена (по –угорськи Ilonka).

З часом назва села спростилася до Ilonok-Onok- Онок.

Ця жінка прочистила і наш неглибокий потічок, що протікав посередині балки, роблячи численні повороти. Потічок служив дорогою для жителів «вишнього кінця».

Від слова «потічок « і пішло прізвище Потокі яких у селі третина. і всі оселяються вздовж потічка Оночок.

За іншими версіями, колись давно тут поселився онук якогось чоловіка з Чингави

( Боржавського), коли той чоловік ішов до онука , то казав так: «Іду до онука»- звідси і назва села Онук.

На користь цієї версії вказують такі докази: село Боржавське є більш давнім. Перша згадка про це – 1351р. Назва села змінювалася з часом: 1773р.-Онук, 1865-Онюк, і далі Онік-Онок.

Кiлькiсть переглядiв: 126

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.